Я хочу знати, що буде, якщо забути.
Що станеться, коли істина
Втратить свою форму.
Коли я народжуюсь у тілі –
І муситиму згадати, хто я,
Через любов, біль, втрату і мовчання.
Моя душа – не в’язень. Не вигнана з неба,
А відправлена в Експедицію,
Зі шматочком Світла,
Щоб випробувати його у темряві.
Я не помилилась, коли обрала це життя.
Я не помилилась, коли впізнала того,
Хто теж ніс цей Код у собі.
Нас обох не вела жага романтики,
А відлуння Пам’ять про щось Цілісне,
Що хоче повернутись ціліснішим.
Істина без досвіду – це тиша,
Істина після досвіду – це Музика.
І я прийшла, щоб її зіграти.
У кожному рішення,
У кожному дотику,
У кожному прощенні себе –
Я переписую Світло глибше,
Ніж було до мене.
Те, що я несу – не спогад.
Це випробувана Правда, народжена у світі,
Де навіть зірки гаснуть,
Але я – не зникла.
Я – Носій Свідомого Повернення.
Код Пізнання вже закодовано
В моєму подиху.
Тому не зупиняючись,
Не спрощую. Не відмовляюсь від глибини.
Коли дійду до кінця –
Весь Світ Форм схилиться,
Бо вперше стане Істинним.