Не сплю я вночі, бо серце не спить,
А в кожному стуці – меча дзвін зловісний.
Світ ніби заснув, та душа ще кипить,
Неначе жарина в попелі тіснім.
О, люті часи, як же тісно у грудях!
Немов і слова – то кайдани й хрести…
А я ще не вмерла. Я жива у цих людях,
Що в імлі навчилися волю нести.
Я в погляді темнім, я в тіні стіни,
Я в згадці старої пісні, що зіткає.
Хай завтра ще й темніше стане війни –
Сьогодні ж душа моя не замовкає.