Батькові (Крило, що Тримає Весну)

У небі, де шум – не від птахів, а від сталі,
Летить він – мов тінь між грозою й надією.
Його серце не б’ється, воно – реве двигуном,
Коли світ палає – йому бути стрижнем.

Він злітає мов крик надії у віконцях,
І небо стає йому плащем і щитом.
Ти чекаєш, стискаючи спогади в пальцях,
А він – сам на сам з вітром і ворогом.

Його очі – радар для усього живого,
Його руки тримають не тільки штурвал –
Вони тримають країну, тебе, ранкову каву,
І світло у вікні, коли повертається з бою.

Ти не бачиш, як він у повітрі лишає сліди,
Але ти знаєш: щоночі твій світ не зник – завдяки йому.
І в кожному подиху ранку, в кожному мирному сні –
Є Він. Льотчик. Воїх. І крило, що тримає весну.