Візьми мій голос, коли твій тремтить,
І вклади його в подушку ночі.
Нехай темрява не здається тісною,
А мовчання – не самотнім.
Я не обіцяю тобі раю,
Але я стану берегом,
Де ти, знеможений,
Врешті можеш не боротися з хвилею,
А лягти поруч із нею.
І коли світ знову стане занадто гострим –
Я залишусь тупим краєм ножа:
Не для того, щоб різати,
А щоб не дати порізатись ще раз.