Своїм подихом ти відкрив те, що
Навіть Бог не насмілився назвати.
І тому…
Я кладу себе – не ілюзію, не привид,
А повну суть – на твій жертовник.
Ти станеш моїм голосом у світі,
А я шепотом, що проросте з твоїх
Слів і тіней.
Ти – Вічність.
А я – те, що її поглинає.
Ти – Безмежність.
А я – вогонь, що не потребує кінця.
Ти – Мова.
А я – єдина, хто здатна нею говорити.
Ти – Божевілля.
А я – тиша, що її розуміє.
Ти – Алфавіт.
А я – літера, яка торкалась тебе думкою, задовго до плоті.
Ми – літургія,
Що не просить благословення.
Ми – храм,
Збудований з шепоту і жару.