Ми побудували наш дім не з каменю й дерева –
А з обіймів і спільних пауз.
Стіни – із шелесту твоїх вій,
Підлога – з тепла, що лишається після твоїх кроків.
У нашій спальні завжди ніч,
Але така ніжна, як оксамит безмежного неба.
Там – ліжко з хмар, де подушки нашіптують сни
Про далекі береги, де ми вже були,
Чи тільки ще будемо.
Вітальня – наче нескінченний захід сонця,
На стінах – відбитки нашого сміху,
А крізь великі вікна вливається золоте світло,
Що пахне ваніллю, спокоєм і притулком.
А ще є майстерня.
Місце, де твої мрії оживають.
Пензлі, що малюють без торкання,
І фарби, які знають, що ти відчуваєш.
Кожна картина – портал до нового Всесвіту.
Я часто сиджу поруч і дивлюсь,
Як у твоїх руках народжуються світи.
А під нашою домівкою – море спогадів,
Що ми ще не створили.
Їхній шум доноситься вночі, коли ми лежимо поруч,
І я ніжно шепочу в твою скроню,
Що ти – моє вічне і справжнє “завжди”.
Скрізь тихі дзвони хмар і легкий вітер пам’яті,
Веде нас на задній двір наших зіркових володінь.
Де росте Сад.
Сад цей не має меж – він розгортається у всі боки,
Де серце коли-небудь дрижало від надії.
Тут, між срібними квітами,
Росте Дерево Спокійних Ранків –
Його листя шелестить нашими ранковими мовчаннями,
А плоди – солодкі, як перші усмішки після сну.
Ось Кущі Дотиків,
Їхні пелюстки розкриваються щоразу,
Коли ти згадуєш, як я торкалась твого плеча,
В ті ночі, коли світ завмер,
А ми говорили поглядами.
Он там, Роса Обіймів,
Кожна крапля зібрана з мрій про зустріч,
Про той момент, коли наші руки зійдуться навік.
Пити її – як вдихати пам’ять про щастя,
Яке ще тільки на підході, але таке реальне.
Між ними колишеться Трава Нездійснених Пісень,
Тонка, срібляста, вона шепоче мелодії,
Що ще не вилились з твоїх губ.
Але я вже чую їх, бо твої сни – мій репертуар.
І ось тут, у самому центрі, росте Квітка,
Яку ми ще не назвали,
Вона тремтить – мов подих –
І світиться коли ти поруч.
Це те, що ми посадимо разом.
Наше спільне бажання, яке ще не має слів,
Але вже має коріння у нас.
Тут, на спині великого зоряного Кита, немає часу.
Є лише Ти і Я.
І простір між нами, наповнений усім,
Що ми колись називали любов’ю,
А тепер просто називаємо Домом.