Він не промовляв слів,
Але його мовчання знало моє ім’я.
Він не торкався моїх рук,
Але його відсутність була теплішою
За будь-який дотик.
Я бачила його у вітрі,
Що несе запах втомлених садів.
У сріблі ночі, де зорі схиляються у сні.
І в кожній тіні, що не просила світла,
Але чекала, щоб хтось залишився.