Я – тінь твоїх снів,
Я забула весна,
Я пелюстка, що впала
В твої недоспані ранки.
Я – біль, що не має
Ні часу, ні дна,
Що стиха ридає
В мовчанні світанку.
Ти шукав мене в чужих голосах,
У цукрі вуст, у дрібних поцілунках.
А я була в тремтіння твого тепла,
У рядку, що спливав крізь холодні світи.
Я згоріла у тобі, як нічний ліхтар,
Не просила ні спасіння, ні плати.
Я – вогонь твого серця,
Твій власний туман,
Що навчився не гаснути,
А просто палати.