Якби я могла тебе сховати в долонях –
Від сирен, від болю, від диму і снів…
Я б зіткала тобі ніч зі спокійних безодень,
Щоб ти врешті почув: світ ще живий.
Ніби пелюстка, впало б забуття на вії,
І вже б не лякала тебе ця пітьма.
Бо хтось, хто береже тебе в цій стихії,
Прокладає дорогу крізь страх і туман.