Що, як сенсу нема –
Але він хоче бути знайденим,
Бо ми не витримаємо думки,
Що світ байдужим?
Що, як Бог мовчить –
Не з гніву,
А бо ми створили Його
Зі страху, що ми одні?
Що, як смерть
Така приваблива –
Не через кінець,
А бо вона не ставить більше питань?
Що, як біль –
Це не прокляття,
А останній доказ,
Що ми ще щось відчуваємо?
І що, як бажання руйнувати –
Це не зло,
А відчайдушне намагання знайти межу
В світі, де все розмите?