Ana Knightley

Коли спить меч, та серце ще палає,Кому належить бій: мені чи тіні?Чи варто йти, де воля помирає,І честі слід зникає…

Коли ніч спускає шовкову вуальІ зірка перша блисне, мов зізнання,Тоді душа, позбавлена печаль,Шукає тінь твого дихання й бажання. Не тілом…

Я ледь жива – і це моя свобода.Мій подих линув у далекі зали,Де в небі – вода зелена,А в повітрі…

Чорний хліб твого імені,Я ношу під язиком –Ніби слово, яке вже спалено,Але все ще болить смаком. Мова мертва.Але я всеодно…

Воно ходить легко, мов тінь забутої пісні,Ступає по черепиці, що зітхає від часу. Його ноги – мов холод від думок,Що…

Мовчазне місто дихає м’яко –Як коханець, що не хоче збудити.У його жилах світиться спокій,Неоновий і хворобливо лагідний. Я йду вулицею,…

Люблю торкатись речей,Які більше не говорять. Сходи, стерті тисячами ніг,Мов спогади, що ніхто не пам’ятає,Але всі проходять повз – обережно.…

Я випила ніч, мов старе червоне вино –Гірке, з присмаком втрати.І в кожній ноті – було твоє обличчя.Спотворене ніжністю. Мені…

Ти, що ростеш у грудях моїх, мов зірка,Квітко болюча, квітко глибока й тиха,Навчи мене бути садом для ночі,Садом, що прийме…

Опівночі я стояла На краю того, що знала,І дивилась в безодню світу, Що мовчала, наче Вічність. “В чому сенс?” –…

Я – тінь твоїх снів,Я забула весна,Я пелюстка, що впалаВ твої недоспані ранки. Я – біль, що не має Ні…

Будь терплячою до темряви в собі.Не запалюй свічу, не клич нікого.Хай ніч залишиться без свідків,Тихою, як твоє серце. Навчись чекати.Навчить…

У моєму серці – сад,Де ягня спить поруч з тигром,Де зло – лиш тінь добра,Де межа тонка, мов іскра. Що…

Вона не кличе – вона чекає,Всміхаючись в темноті.Її подих – не страх, а шепітНа втомленій шкірі. Я йду не тому,…

Що, як сенсу нема – Але він хоче бути знайденим,Бо ми не витримаємо думки,Що світ байдужим? Що, як Бог мовчить…

Коли годинник шепоче північ,І тінь твоя – єдиний гість,Тоді приходять ті, хто знаютьЯк шепотіти правду в ніч. Один – той…

Я бачила Бога – не в світлі ікон,А в руці, що боялась торкнутись плеча.Він стояв на межі між любов’ю й…

Краса – це хвороба, що їсть тебе зсередини,Пелюстки її чорні – як ночі видіння.Солодкий її запах, як гріх, що не…

У храмі, де мертвий янгол спитьНа вівтарі з твоїх колишніх мрій –Стоїш ти, у чорномуЗі свічкою зі свогоОстаннього прощення. Ти…

Той, хто тремтить, шукає щита,Та лише вразливість веде до життя.Жалість – лиш маска, коли страх за душею,Тоді лиш Любов стає…

(цикл маленьких поетичних історій) Сьогодні листочок був тонкий, мов тремтіння.І в ньому билась пам’ять усіх несказаних слів.Я торкнулась краю, й…

Я не прошу великої весни,Не мрію про паради на площах.Я просто хочу, щоб – миЖили. Без втрат.Без тріщин.Без “може”.Без списків.…

Час – це лише подих, що вивчав твоє ім’яУ мовчанні коріння, під землею.І все, що ти називала світлом,Колись було тілом,…

Істина самотнього: “Я навчився не чекати відповіді. Але кожна тиша для мене – це ніжність,Яку я не отримав.” Істина солдата:…

Хах!Тоді мій сміх не лунав –Він би розгортався.Мов тепла хвиля, що підповзаєДо шкіри раптово,Як несподіваний спогад з дитинства,Який ти не…

Спершу – ледь відчутне тепло,Як доторк повітря перед грозою,Коли все ще не сталось,Але все вже знає, що буде. Тінь –…

Нічне місто світиться зсерединиЗгаслими вікнами.Воно не з каменю й не з бетону.Його вулиці прокладені зі сторінок,На яких ми мовчали.Бруківка –…

Місце, де народжується тиша,Пахне не відсутність – а пам’яттю.Це не порожнеча – це запах того,Що щойно пішло. Уяви кам’яну оранжерею,Покриту…

Прокляття, яке не кричить,Не нищить, не карає,А шепоче, як старий грамофонУ порожній кімнаті,Де завжди грає одна й та ж мелодія…

До того, як час узяв перше слово,І простір уперше зітхнув у пітьмі,Ти був не думкою – А відлунням мого мовчання,Що…