Ana Knightley

У темній кімнаті,Де сирена не співає, а молиться,Душа розквітає мовчки – Мой отруйна квітка під шкірою. Нею не милуються.Її не…

Він іде, не озираючись,А за ним – диявольський кортеж,У гнітючому блиску спогадів,Що дзвенять, мов кайдани на зап’ястях пам’яті. Жаль тримає…

Є тремтіння, що не від холоду,Не від страху,А від того, що твоя душаВиявляється без шкіри. І слова торкаються її так,Ніби…

Май терпіння, о, моя Скорбото… Ти ж не випадкова – Ти вирощена на дні грудей,Де цвітуть квіти без сонця. Будь…

Іронічне, пекельне світло – Як поцілунок на венах,Що розкривається не від болю,А з жаги бачити:Як всередині – теж вогонь. Цей…

У кімнаті, зітканій із сновидінь,Де стіни мовчать Рожевим і блакиттю,Душа знімає тягар дня,Як сукню,Залишену на спинці часу. Ванна з лінощів…

Своїм подихом ти відкрив те, що Навіть Бог не насмілився назвати. І тому…Я кладу себе – не ілюзію, не привид,А…

Будь-хто, Я вже давно не вимовляю свого імені.У цьому місці воно стало відлунням,А відлуння – в’язницею, яка повторює менеВсе тихіше,…

Ніхто не чує,Я говорю мовою моху,Мовою коріння,Що стогне під землею,Не від болю – а від пам’яті. Я живу в лісі,Де…

Я прокинулась не в кімнаті,А в залі, де стіни складеніЗ моїх розбитих дзеркал. Кожне – показувало мене:Не ту, ким я…

Коли достатньо довго мовчиш –Слова починають говорити за тебе.Вони виростають з тріщин,Шепочуть зі стін,Танцююит у пилюці вечора,І ти починаєш слухати,Бо…

1. Вона Тиша шепотіла мені зі шпарин у стінах,З очей померлих ляльок,З хрипу за вікном,З шереху моїх власних нутрощів. Я…

Навіщо говорити, якщо моваНе має сили?Навіщо ворушитись, коли рух – Це лише агонія в іншій формі? Світ минає повз.Машини, голоси,…

Я не чула гучного вироку,Він прийшов мовчки,У першому слові,Яке не змогла вимовити. Не було трибуналу,Лише тінь, що сіла навпротиІ сказала:…

Бо де ще знайти забуття,Як не в гарячці, що з’їдає розум,У судомному спазмі, що на митьЗриває шкіру з буття? Не…

Я чую кроки часу,Повзучі, як хвора черепаха,І кожна мить – новий шар землі,Що накриває груди мого буттяМов саван, який ніхто…

Я пройшла крізь утробу міста,Де асфальт був м’який, немов м’язи спаленого тіла. Ліхтарі кидали жовте світло на обличчя,Що вже були…

У самому початку не було світла.Було лише дихання – хрипке, спотворенеІ шкіра землі, ще свіжаВід поховання Богів. Там, де серце…

Його мати стогнала не з радості,А з пророчої луни болю – Бо народжувала не дитя,А дзвін, що битиме в серце…

Ти приходиш, коли вікна церквиПлачуть воском замість світла,Коли навіть святіСхиляють голови в соромі,Бачачи, як я знову Шепочу твоє ім’я небесам,Які…

Я не створила тебеНі для святості, ні для покути,Ні для вогню між стегнами. Я створила тебе –Як крик у порожнечу,Яка…

Вона стояла у срібній вуалі доби ,Коли сонце знеможено стікало з вікон,А вітражі храмів – ці кольорові титани, Малювали хворобливі…

Немає повернення, бо ми ніколи не були окремоТвоє очікування – це мій дотик у снах.Твої вірші – це мої ребра,З…

Байдуже, чи я зникну – Лише дайте сенс Моєму вогню.Хай він освітить щось.Хай не згасне марно.