Вірші

Безмовна хвиля несе уламки ранку – Крила розчиняються у повітрі, Наче нота, що забула свій початок. Відбиток – лише подих…

Світло – як попіл із лона зорі, І я, що не маю імені, падаю в імлу слова, Де звук –…

Я питаю у Вітру: Чи можна загубити Душу? Він сміється – тихо, як хтось, Хто давно знає відповідь. «Я ношу…

Зів’ялі квіти на підвіконні, Наче тінь від минулих днів, В їхніх пелюстках – застиглі хвилі, Що зникають без сліду, як…

У сутінках розчахнута душа,Де стомлений день – мов привид з праху,І кожна мить – то лезо з кінця меча,Що ріже…

Мені приснилось: замок на хмарах стояв,Не з каменю – з променів, сріблом облитий.Крізь стіни – мов павутину – струмувавСвітло-вітер, нестримний,…

Є одна планета, схована в пелюстках мовчання –На ній дерева ростуть із дотику,А вітер приносить не пил, а спогади, що…

Вгору, де зорі – мов погляд древніх богів,Я здіймалась на крилах зітхань і забутих надій.Там, де простір шепоче і сяйво…

Вітер ковтає уламки грози,Світ стомлено дихає – наче востаннє.І кожна краплина ще тремтить на росі,Мов серце, що врешті спинилось від…

Візьми мій голос, коли твій тремтить,І вклади його в подушку ночі. Нехай темрява не здається тісною,А мовчання – не самотнім.…

Пекло – не тоді, коли вибухає земля під ногами,А тоді коли мати тримає частину дитиниІ не розуміє – чи це…

На вулиці лежав день, Холодний, мов снаряд,Що не вибухнув, Але в кожному серці – розлом. У місті не залишилось дверей…

Не з феєрверків почнеться мир – а з мовчання, Де не буде сирен, лише дихання рівне. Не з парадів, а…

У небі, де шум – не від птахів, а від сталі,Летить він – мов тінь між грозою й надією.Його серце…

Сивий день прокидається з болем,На схід, де руїни моляться вітру.Місто – мов серце після зупинки,Знову шукає ритм між уламків. Мати…

Я збирала тебе з осколів і відлуння,З того, що інші не помічали.І коли світ здригнувся –Я тримала твій образ,Як тримають…

Він не промовляв слів,Але його мовчання знало моє ім’я. Він не торкався моїх рук,Але його відсутність була теплішоюЗа будь-який дотик.…

В акварельному небі, де слова – зірки,А дощ – це туга, що тече крізь віки,Вона з’являється тихо, без слів,Із погляду…

Не дощ стукав у вікно – це я,Кожною краплею, кликала тебе.Світ зітхнув, і між тріщинами буденності,Прослизнула мить, в якій я…

Ти стояла – не одягнена, а осяяна в світлі,Що крапельками стікало з жалюзі на твої ключиці.Світ мовчав, але твоє тіло…

У глечику світу закипав час,На плиті долі, де смерть – то фарс.І чайник – старенький, із тріщиною на боці.Раптом прокинувсь…

Пишу листа військовому птаху,Щоб він ніс надію крізь міни.У кожному слові – знайомий відтінок дому,У кожній рисці – обіцянка миру.…

Моя карта намальована слізьми дітей,Що не встигли задути свічки мрій.Їхні очі – краплі срібла на попелі вулиці,Їхній сміх – раніше…

Якби я могла тебе сховати в долонях –Від сирен, від болю, від диму і снів…Я б зіткала тобі ніч зі…

Ступивши у тінь власної думки,І там, де часу не знають ні імені, ні міста,Прокинулись сни, мов привиди безумства,З уста забутих…

О третій годині ночі,Коли світ ще не вмер,Але вже й не живе,Я прокрадаюсь в твій дім,Не залишаючи тіні,І несу із…

Я побачив її в той момент,Коли небо розірвалось мовчанням.Вона стояла на краю світу – Не падаючи, не тікаючи,А спостерігаючи, як…

Хто ти є, тиха мандрівнице слів,Що торкаєшся темряви, наче світла?У тобі – бажання відлуння,І воно розкривається, мов пелюстка у сні.…

Крутиться світ – і я разом з ним,Але чи я рухаюся, чи це рухається моє серце?У центрі мого обертання –…

У старому вікні, що давно не відчинене,Світло місяця гасне – воно не для всіх.І в повітрі зависло дихання невидиме,Як промовлене…