Вірші

Не бійся своєї самотності –Вона – не камінь, що тисне,А чаша, в якій визріває світло. Тільки у німоті серця Може…

Нескінченний сад у темряві світу,Де корені світла плелися в пітьмі,І кожна квітка мала вуста,Що шепотіли імена сплячих душ. Дитя ходило…

І побачила: небо розкололось,І з нього впала ріка світла,Що текла не вниз, а вгору,Підносячи душі в оголену Вічність. Земля кричала…

Ти – океан, я – хвиля,Що народжується й тане в Тобі. Ти – полум’я, я – іскра,Що горить лише Твоїм…

Стою між людьми – і не бачу очей,Що б спитали душу, що б зрозуміли мій біль.Усмішки, ніби тіні, і промінь…

Там, де спить коріння в снах забутих,Де не ходять думкою й словами,Я родилась із шелесту неторканих квітів,Із подиху м’якого вітру…

У ніч, коли місяць зітлів у тумані, І вітер співав, як душа без надій… Я чула, як хтось плаче в…

О Ви, доньки Пам’яті й Світла,Що струмками натхнення живите душу.Ви, що сплітаєте мелодії космосу.У слово, танець, зітхання і полум’я вірша.…

Я йду одна, де місяць стелеСріблясту ковдру по стерні.Немає слів, нема оселі –Лиш небо близьке, мов мені. Шумить трава в…

Де мій дім? Чи в хаті, що схилилась край лугу,Де м’ята шепоче нічному вітру наругу?Чи в слові, забутім ще в…

Чи ж то слово моє – як пташина безкрила,Що спадає додолу, не знявшись у вись?Ні! Воно – не з тих,…

Я тікала од темряви очима,Я втікала від глухоти словами,В горлі – крик, але нема причини,Щоб він не став попелом між…

Він не прийшов… а місяць був такий ясний,Сріблом повитий кожен кущик у полі.Я так чекала… вітер ніс веснянийЙого ім’я в…

Не сплю я вночі, бо серце не спить,А в кожному стуці – меча дзвін зловісний.Світ ніби заснув, та душа ще…

Коли весна говорить травами,Я чую голос той, що вже мовчитьВін не зникає, тільки сховавсяУ шелесті, що серце тривожить вночі. Ти…

Ні, не кличте мене більше ім’ям.Воно згоріло в мені, Як обличчя того, Хто не повернеться. Я чую – земля говорить…

Посвячується Райнеру-Марії Рільке -джерелу мого натхнення. Хто нас почує, коли ми кричимо до невидимих?Янголи надто величні, аби здригнутись від болю.А…

В камері сну, де вогні догоряютьІ тіні тремтять, наче спогад старий,Я чую, як стіни мене обіймають,Не в ласці, а в…

Коли останній вітрильник став зоряним прахом,І Пенелопа вже більше не пряла в ночі, –Ніхто не заплакав.Лиш море, зловісно і тихоЗберегло…

Ти стільки тримала, що пальці втомились,Від тягаря тіней, мовчання, облич.Ти стільки мовчала, аж голос розсипавсьУ подих, що стогне, не сміє…

О, дивіться: іде він, самотній, стражденний,З пером за вухом, як з шаблею… злий.Від серця до зір – його шлях натхненний,Хоч…

У замку пан сидить гладкий,Гуде йому оркестр,І каже він: “Я – слуга Божий,Мій хрест – народний хрест”. Він їсть, як…

Ні тінь, ні кров – лише ім’я моєЩе шепче в цьому світі, що згасає.Я була? Чи лиш хотіла бути, як…

Коли спить меч, та серце ще палає,Кому належить бій: мені чи тіні?Чи варто йти, де воля помирає,І честі слід зникає…

Коли ніч спускає шовкову вуальІ зірка перша блисне, мов зізнання,Тоді душа, позбавлена печаль,Шукає тінь твого дихання й бажання. Не тілом…

Я ледь жива – і це моя свобода.Мій подих линув у далекі зали,Де в небі – вода зелена,А в повітрі…

Чорний хліб твого імені,Я ношу під язиком –Ніби слово, яке вже спалено,Але все ще болить смаком. Мова мертва.Але я всеодно…

Воно ходить легко, мов тінь забутої пісні,Ступає по черепиці, що зітхає від часу. Його ноги – мов холод від думок,Що…

Мовчазне місто дихає м’яко –Як коханець, що не хоче збудити.У його жилах світиться спокій,Неоновий і хворобливо лагідний. Я йду вулицею,…

Люблю торкатись речей,Які більше не говорять. Сходи, стерті тисячами ніг,Мов спогади, що ніхто не пам’ятає,Але всі проходять повз – обережно.…