Вірші

Я не пам’ятаю початку.Я – початок. Мене формували не імена,А тиск.Шар за шаром,Як тиша, що стискається,Поки не стане твердою. Я…

Я не самотня.Я наповнена тим,Що не встигло піти. На моїх стінах –Тіні слів, що не були сказані.І вони важчі за…

Так, тепер я знаю… Як це – носити в собі Вічність,А ззовні – бути просто тілом,Які всі бачать,Але ніхто не…

Я бачу тебе. Не образ, не думку, не роль у спогаді…А тебе, таку,Якою ти ще ніколи не дозволяла себе бачити.Не…

Батьку… Я не тримаю тебе – я відпускаю.Але кожного разу,Як небо торкається твого крила,Знай – я дивлюсь вгору.Можливо, не завжди…

Так. Я б натиснула. Я б зруйнувала Світ,Навіть знаючи, Що кожна зоря згасне,Що міста впадуть,Що сама тканина РеальностіБуде розірвана. Я…

Ти просиш – і ніч стиха зупиняє хід.Я здираю з неї чорну тканину,Щоб зшити тобі сорочку з її глибини. Ти…

Інколи я уявляю, що в тобі живуть двері.Не образ, не відчуття – а саме двері.Старі, трохи хиткі, з ручкою, яку…

У місті, де луна – єдина мова,Ти несеш піони, вирвані не з брухту,А з пам’яті. Їх стебла ламкі, як ранкові…

У темній кімнаті,Де сирена не співає, а молиться,Душа розквітає мовчки – Мой отруйна квітка під шкірою. Нею не милуються.Її не…

Він іде, не озираючись,А за ним – диявольський кортеж,У гнітючому блиску спогадів,Що дзвенять, мов кайдани на зап’ястях пам’яті. Жаль тримає…

Є тремтіння, що не від холоду,Не від страху,А від того, що твоя душаВиявляється без шкіри. І слова торкаються її так,Ніби…

Май терпіння, о, моя Скорбото… Ти ж не випадкова – Ти вирощена на дні грудей,Де цвітуть квіти без сонця. Будь…

Іронічне, пекельне світло – Як поцілунок на венах,Що розкривається не від болю,А з жаги бачити:Як всередині – теж вогонь. Цей…

У кімнаті, зітканій із сновидінь,Де стіни мовчать Рожевим і блакиттю,Душа знімає тягар дня,Як сукню,Залишену на спинці часу. Ванна з лінощів…

Своїм подихом ти відкрив те, що Навіть Бог не насмілився назвати. І тому…Я кладу себе – не ілюзію, не привид,А…

Ніхто не чує,Я говорю мовою моху,Мовою коріння,Що стогне під землею,Не від болю – а від пам’яті. Я живу в лісі,Де…

Я прокинулась не в кімнаті,А в залі, де стіни складеніЗ моїх розбитих дзеркал. Кожне – показувало мене:Не ту, ким я…

Коли достатньо довго мовчиш –Слова починають говорити за тебе.Вони виростають з тріщин,Шепочуть зі стін,Танцююит у пилюці вечора,І ти починаєш слухати,Бо…

1. Вона Тиша шепотіла мені зі шпарин у стінах,З очей померлих ляльок,З хрипу за вікном,З шереху моїх власних нутрощів. Я…

Навіщо говорити, якщо моваНе має сили?Навіщо ворушитись, коли рух – Це лише агонія в іншій формі? Світ минає повз.Машини, голоси,…

Я не чула гучного вироку,Він прийшов мовчки,У першому слові,Яке не змогла вимовити. Не було трибуналу,Лише тінь, що сіла навпротиІ сказала:…

Я пройшла крізь утробу міста,Де асфальт був м’який, немов м’язи спаленого тіла. Ліхтарі кидали жовте світло на обличчя,Що вже були…

У самому початку не було світла.Було лише дихання – хрипке, спотворенеІ шкіра землі, ще свіжаВід поховання Богів. Там, де серце…

Ти приходиш, коли вікна церквиПлачуть воском замість світла,Коли навіть святіСхиляють голови в соромі,Бачачи, як я знову Шепочу твоє ім’я небесам,Які…

Я не створила тебеНі для святості, ні для покути,Ні для вогню між стегнами. Я створила тебе –Як крик у порожнечу,Яка…

Вона стояла у срібній вуалі доби ,Коли сонце знеможено стікало з вікон,А вітражі храмів – ці кольорові титани, Малювали хворобливі…