Елегія

Шепіт дощу на затертому склі –В спогадах ледь затремтіла завія.Там, на горищі, в пилу та імлі,Дерево вчиться звучати, як мрія.…

Ти йдеш садами, де я ніколи не ступала, В шовках, не торканих моїм плечем. Ти – та любов, яку я…

Сніги лягли на мармурові плити,Де морок залів – ніби знак скупий.У крижаних обіймах сплять томи,Вповиті срібним маревом зими. Застигла в…

Завжди була мені ця круча любаІ цей паркан старий, що закриваєВід моїх очей останній пруг земний. Та сидячи ось тут,…

Війна не має сенсу – тільки смерть. Мовчить земля, роздерта на шматки. І все крізь ніч сповзає у безкраї:Війна не…

(Слово – лише дотик. Цей вірш – слід дотику, який щезає… і все ж залишається у повітрі.) Зашепотіли шиби шрамом…

Упала з неба злива – наче сміх,Розвеселивши дах і підвіконня.Я босоніж біжу – солодкий гріхПірнати з головою у безсоння. Сміється…

Там, де ніч схиляє сумний лик до моря, І сріблом місяць ріже чорні хвилі, Я йду – тінь забуття, –…

У часі млявім, де хвиля – як пам’ять тремтлива, Блукає ліхтар серед тіней абісальних снів. Його мідь обціловує сіль –…

Ти йдеш – і ллється світло тихо,Наче крізь шовк моїх жалів.Десь лист тремтить, десь вітер диха,І серце тоне між полів.…

Безмовна хвиля несе уламки ранку – Крила розчиняються у повітрі, Наче нота, що забула свій початок. Відбиток – лише подих…

Світло – як попіл із лона зорі, І я, що не маю імені, падаю в імлу слова, Де звук –…

Я питаю у Вітру: Чи можна загубити Душу? Він сміється – тихо, як хтось, Хто давно знає відповідь. «Я ношу…

Коли земля тремтить під гуркотом гармат,І небо вогненне, мов відлуння прокляття,Я чую плач безіменних полківДуші, що шукають спокою та укриття.…

О третій годині ночі,Коли світ ще не вмер,Але вже й не живе,Я прокрадаюсь в твій дім,Не залишаючи тіні,І несу із…

Хто, коли я закличу, почує мій голосІз глибин мовчання, що старше за світло?Хто стане над прірвою – не як спаситель,А…

Там, де спить коріння в снах забутих,Де не ходять думкою й словами,Я родилась із шелесту неторканих квітів,Із подиху м’якого вітру…

Якби вчорашня ракетаЗабрала твоє тіло – Я б втратила єдине вікно,Через яке можу дихатиЦим світом. Я б ридала…Я б шукала…

Ти була дитям без крил,З очима, повними мовчання,І світ, як камінь, знов і зновНе чув твого запитання. Ти піднімала погляд…

Будь-хто, Я вже давно не вимовляю свого імені.У цьому місці воно стало відлунням,А відлуння – в’язницею, яка повторює менеВсе тихіше,…

Бо де ще знайти забуття,Як не в гарячці, що з’їдає розум,У судомному спазмі, що на митьЗриває шкіру з буття? Не…

Я чую кроки часу,Повзучі, як хвора черепаха,І кожна мить – новий шар землі,Що накриває груди мого буттяМов саван, який ніхто…

Його мати стогнала не з радості,А з пророчої луни болю – Бо народжувала не дитя,А дзвін, що битиме в серце…