Лірика

Садок уночі вдягнув срібний іній, Кроків лунає кришталевий скрип. Вікна жовтіють у лагідній сині –Сяйва ясного живий смолоскип. Сніг із…

Засуджений до волі. Смертний привілей.Під небом олов’яним змиваються фарби, Ми – в’язні власних марень і тісних галерей, Де час догриз…

Не клич «тепер». Не втримати в долонях Ріки, що розмивають власні рубежі. Завіти гаснуть у тривких безсоннях, Де давній лад…

Мораль – це сукня, що не до лиця,Тісна, нудна і вицвіла давно.Навіщо слухать втомного жерця,Коли іскриться в келиху вино? Ми…

Над містом – сажа. Небо – вогкий склеп,Зірки гниють у фосфорній імлі.Вкрив попіл скам’янілий, мертвий степ –Роздерті груди хворої землі.…

Чорнявий шовк волосся – прірва ніч,Смарагди очей – темна глибина,Солодка в них отрута і вина,Що гасить розум блиском білих свіч.…

Розкрий свої долоні. Відчуй вагу атомів, що зібралися разом на одну коротку мить, аби назвати себе людиною. Це не просто…

Геть лаври спокою – то омана, Застиглий відблиск мерзлоти. Веде вперед жарина невблаганнаКрізь попіл літ у зоряні світи. Світло і…

(насичений бароковий синтаксис) О ні, не тьмій – не згасай у вирізьблених кістяних порталах ночі, бо ось дитинство, ще світлоноге,…

Війна не має сенсу – тільки смерть. Мовчить земля, роздерта на шматки. І все крізь ніч сповзає у безкраї:Війна не…

Дзеркало – не скло. Це – рана в стіні,Де Я зустрічає своє Не-Я в тіні.Там – образ, що дихає без…

(Слово – лише дотик. Цей вірш – слід дотику, який щезає… і все ж залишається у повітрі.) Зашепотіли шиби шрамом…

Упала з неба злива – наче сміх,Розвеселивши дах і підвіконня.Я босоніж біжу – солодкий гріхПірнати з головою у безсоння. Сміється…

О Море, вир нестримного всесилля,Твій рев – це гімн, що смерть і світ долає,В моєму серці – мить, а ти…

На площі пахне цукровою ватою,літо ллється лимонадним дзвоном.Карусель летить строкатою зграєюбарв і вітрів – над щасливим краєм. Коні блищать полуничним…

У сріблі снів, де мре порив ефірний,Пливе ідея, чиста, мов туман.Її дотик – відгомін без ран,Її відсутність – обрій безмірний.…

Не блиском – ясністю сяй.Не дзвоном фраз, а тишею думки.Бо істина не любить прикрас –Вона приходить, коли серце мовчить. Пиши…

Останній астронавт стоїть у пустоті,Де кисень відлунює серцебиття,І зорі, криштальним пилом холодним,Розсипаються в темряву небуття. Іллюмінатор – рана в сталевому…

Світанок в обрії розкинув крила,І шепотів туманові слова:— Я світ народжую, даю йому початок,Без мене й день спливав би в…