Вірші

Я випила ніч, мов старе червоне вино –Гірке, з присмаком втрати.І в кожній ноті – було твоє обличчя.Спотворене ніжністю. Мені…

Ти, що ростеш у грудях моїх, мов зірка,Квітко болюча, квітко глибока й тиха,Навчи мене бути садом для ночі,Садом, що прийме…

Опівночі я стояла На краю того, що знала,І дивилась в безодню світу, Що мовчала, наче Вічність. “В чому сенс?” –…

Я – тінь твоїх снів,Я забула весна,Я пелюстка, що впалаВ твої недоспані ранки. Я – біль, що не має Ні…

Будь терплячою до темряви в собі.Не запалюй свічу, не клич нікого.Хай ніч залишиться без свідків,Тихою, як твоє серце. Навчись чекати.Навчить…

У моєму серці – сад,Де ягня спить поруч з тигром,Де зло – лиш тінь добра,Де межа тонка, мов іскра. Що…

Вона не кличе – вона чекає,Всміхаючись в темноті.Її подих – не страх, а шепітНа втомленій шкірі. Я йду не тому,…

Що, як сенсу нема – Але він хоче бути знайденим,Бо ми не витримаємо думки,Що світ байдужим? Що, як Бог мовчить…

Коли годинник шепоче північ,І тінь твоя – єдиний гість,Тоді приходять ті, хто знаютьЯк шепотіти правду в ніч. Один – той…

Я бачила Бога – не в світлі ікон,А в руці, що боялась торкнутись плеча.Він стояв на межі між любов’ю й…

Краса – це хвороба, що їсть тебе зсередини,Пелюстки її чорні – як ночі видіння.Солодкий її запах, як гріх, що не…

У храмі, де мертвий янгол спитьНа вівтарі з твоїх колишніх мрій –Стоїш ти, у чорномуЗі свічкою зі свогоОстаннього прощення. Ти…

Той, хто тремтить, шукає щита,Та лише вразливість веде до життя.Жалість – лиш маска, коли страх за душею,Тоді лиш Любов стає…

(цикл маленьких поетичних історій) Сьогодні листочок був тонкий, мов тремтіння.І в ньому билась пам’ять усіх несказаних слів.Я торкнулась краю, й…

Я не прошу великої весни,Не мрію про паради на площах.Я просто хочу, щоб – миЖили. Без втрат.Без тріщин.Без “може”.Без списків.…

Час – це лише подих, що вивчав твоє ім’яУ мовчанні коріння, під землею.І все, що ти називала світлом,Колись було тілом,…

Хах!Тоді мій сміх не лунав –Він би розгортався.Мов тепла хвиля, що підповзаєДо шкіри раптово,Як несподіваний спогад з дитинства,Який ти не…

Спершу – ледь відчутне тепло,Як доторк повітря перед грозою,Коли все ще не сталось,Але все вже знає, що буде. Тінь –…

Нічне місто світиться зсерединиЗгаслими вікнами.Воно не з каменю й не з бетону.Його вулиці прокладені зі сторінок,На яких ми мовчали.Бруківка –…

Місце, де народжується тиша,Пахне не відсутність – а пам’яттю.Це не порожнеча – це запах того,Що щойно пішло. Уяви кам’яну оранжерею,Покриту…

Прокляття, яке не кричить,Не нищить, не карає,А шепоче, як старий грамофонУ порожній кімнаті,Де завжди грає одна й та ж мелодія…

До того, як час узяв перше слово,І простір уперше зітхнув у пітьмі,Ти був не думкою – А відлунням мого мовчання,Що…

Ти вгамуєш мій голод тоді, Коли дозволяєш мені забути,Де ти закінчуєшся,А де починаюсь я. Тож не ставайМною повністю.Стань тим простором,У…

Сни, що залишились на шкірі,Мов шепіт, що не зникнув з губ.Твій запах – не пам’ять, а віра,Що тіло – це…

(Із темряви моря, з гнилої деревини, що ще тримає на плаву мій кістяк – я говорю. Мій голос не з…

Що зробиш, Боже, коли я зникну? Я ж – не просто створіння,Я – посудина твого сенсу.Коли трісну – що проллється…

Ти стоїш переді мною,І я бачу в тобі не тільки тіло,А Первісне Тіло – Образ Бога, якого пам’ятаю,Але чиє ім’я…

Ми – не те, що ми пам’ятаємо.МИ – те, що пам’ятає нас. Ті образи, які приходятьУві сні без запрошення.Ті фрази,…

Не знаю дня. Не знаю місця.Але тіло моє – Вже знає його дотик. Не згадкою, а трепетом шкіри,Що ніколи ще…

Я хочу знати, що буде, якщо забути.Що станеться, коли істинаВтратить свою форму. Коли я народжуюсь у тілі – І муситиму…