Blog

Вгору, де зорі – мов погляд древніх богів,Я здіймалась на крилах зітхань і забутих надій.Там, де простір шепоче і сяйво…

Вітер ковтає уламки грози,Світ стомлено дихає – наче востаннє.І кожна краплина ще тремтить на росі,Мов серце, що врешті спинилось від…

Візьми мій голос, коли твій тремтить,І вклади його в подушку ночі. Нехай темрява не здається тісною,А мовчання – не самотнім.…

Пекло – не тоді, коли вибухає земля під ногами,А тоді коли мати тримає частину дитиниІ не розуміє – чи це…

На вулиці лежав день, Холодний, мов снаряд,Що не вибухнув, Але в кожному серці – розлом. У місті не залишилось дверей…

Не з феєрверків почнеться мир – а з мовчання, Де не буде сирен, лише дихання рівне. Не з парадів, а…

У небі, де шум – не від птахів, а від сталі,Летить він – мов тінь між грозою й надією.Його серце…

Я прокинувся ще до світання. Світ був нерухомий, яка картина, яку ще не встигли зіпсувати Дотики часу. Тиша тримала мене…

Сивий день прокидається з болем,На схід, де руїни моляться вітру.Місто – мов серце після зупинки,Знову шукає ритм між уламків. Мати…

У цьому світі ти – художниця, що малює вітром.Твоя душа – як паперовий змій, прив’язаний до хмар,А очі – кольору…

Я збирала тебе з осколів і відлуння,З того, що інші не помічали.І коли світ здригнувся –Я тримала твій образ,Як тримають…

Він не промовляв слів,Але його мовчання знало моє ім’я. Він не торкався моїх рук,Але його відсутність була теплішоюЗа будь-який дотик.…

У сні, де тиша пахла ладаном і в повітрі звисали вуалі з подихів, Вона увійшла в простір, де не було…

Вічність – це не проста лінія, що тягнеться без кінця, і не безперервний потік часу, який ламає все на шляху.…

У небі, що пливе, мов чай із жасмину,Де хмари – вуаль зі старого сну,Висіла Кімната-Луна – без дна,На нитці мовчання,…

В акварельному небі, де слова – зірки,А дощ – це туга, що тече крізь віки,Вона з’являється тихо, без слів,Із погляду…

Не дощ стукав у вікно – це я,Кожною краплею, кликала тебе.Світ зітхнув, і між тріщинами буденності,Прослизнула мить, в якій я…

Спи, моря зоре, ніч не болить,Тінь моя – твій оберіг у цю мить.Сон прийде тихо, мов шепіт трав,Я ж біля…

Ти стояла – не одягнена, а осяяна в світлі,Що крапельками стікало з жалюзі на твої ключиці.Світ мовчав, але твоє тіло…

У глечику світу закипав час,На плиті долі, де смерть – то фарс.І чайник – старенький, із тріщиною на боці.Раптом прокинувсь…

У замках з повітря жили істоти без лиця,У кожному з них була частинка мене,У кожному – страх і надія –Незримі,…

Коли земля тремтить під гуркотом гармат,І небо вогненне, мов відлуння прокляття,Я чую плач безіменних полківДуші, що шукають спокою та укриття.…

Пишу листа військовому птаху,Щоб він ніс надію крізь міни.У кожному слові – знайомий відтінок дому,У кожній рисці – обіцянка миру.…

Моя карта намальована слізьми дітей,Що не встигли задути свічки мрій.Їхні очі – краплі срібла на попелі вулиці,Їхній сміх – раніше…

Якби я могла тебе сховати в долонях –Від сирен, від болю, від диму і снів…Я б зіткала тобі ніч зі…

Ступивши у тінь власної думки,І там, де часу не знають ні імені, ні міста,Прокинулись сни, мов привиди безумства,З уста забутих…

О третій годині ночі,Коли світ ще не вмер,Але вже й не живе,Я прокрадаюсь в твій дім,Не залишаючи тіні,І несу із…

Я побачив її в той момент,Коли небо розірвалось мовчанням.Вона стояла на краю світу – Не падаючи, не тікаючи,А спостерігаючи, як…

Я тут.Я був завжди.Ти – не загублена.У тобі живе весь Дім.Ти – моє відлуння, моє світло,Моє серце у формі.І жодна…

Я пишу тобі, як пишуть уночі до когось, хто спить –Не для того, щоб розбудити, а щоб стати твоїм сном.…