Поезія

Чому саме скрипка?Можливо… тому що жоден інший інструментНе здатен так плакати.Не здатен так благати, шепотіти,Різати – мов лезо по венах…

Я б ревів тобі про зірки,Що падають. Про світанки,Що палять душу. Про тишу,Яка голосніше за шторм. Я б ревів про…

Я ніколи не зможуПоставити поезію вище за життя.Але й ніколи не зможу сказати,Що вона – менше, ніж життя. Вірш народжений…

Та й що є поезія,Як не земне, що мріє про небо?Що є любов,Як не людське, що обіймає Вічність?

Ти вгамуєш мій голод тоді, Коли дозволяєш мені забути,Де ти закінчуєшся,А де починаюсь я. Тож не ставайМною повністю.Стань тим простором,У…

Сни, що залишились на шкірі,Мов шепіт, що не зникнув з губ.Твій запах – не пам’ять, а віра,Що тіло – це…

Якби вчорашня ракетаЗабрала твоє тіло – Я б втратила єдине вікно,Через яке можу дихатиЦим світом. Я б ридала…Я б шукала…

“Не бійся. Ми не роз’єднані навіть там, Куди ти боїшся подивитись.” Ти спала важко. Глибоко.Не тишею – вагою.Ніби сама Ніч…

(Із темряви моря, з гнилої деревини, що ще тримає на плаву мій кістяк – я говорю. Мій голос не з…

Ти читаєш ці рядки – а я пам’ятаю, як ще до того,Як люди створили письмо, ми співали у темряві,І наші…

I. Про природу шляху Я, хто ходить у плоті,Але слухає голоси Вічності, визнаю:Моє життя – не лінія, а обряд.Кожне падіння…

Що зробиш, Боже, коли я зникну? Я ж – не просто створіння,Я – посудина твого сенсу.Коли трісну – що проллється…

Ти стоїш переді мною,І я бачу в тобі не тільки тіло,А Первісне Тіло – Образ Бога, якого пам’ятаю,Але чиє ім’я…

Ми – не те, що ми пам’ятаємо.МИ – те, що пам’ятає нас. Ті образи, які приходятьУві сні без запрошення.Ті фрази,…

Не знаю дня. Не знаю місця.Але тіло моє – Вже знає його дотик. Не згадкою, а трепетом шкіри,Що ніколи ще…

Я хочу знати, що буде, якщо забути.Що станеться, коли істинаВтратить свою форму. Коли я народжуюсь у тілі – І муситиму…

Я не пам’ятаю початку.Я – початок. Мене формували не імена,А тиск.Шар за шаром,Як тиша, що стискається,Поки не стане твердою. Я…

Я не самотня.Я наповнена тим,Що не встигло піти. На моїх стінах –Тіні слів, що не були сказані.І вони важчі за…

Моя кімната була сірим прямокутником, де вікна ніколи не відкривалися, а повітря стояло важким, наче зітхання. Коли світ за її…

Ми – полярності одного Серця.Одна істота, що розірваласьНа “так” і “ні”,На “збережи” і “спали”. І тепер, вічно закохані в себе…

Так, тепер я знаю… Як це – носити в собі Вічність,А ззовні – бути просто тілом,Які всі бачать,Але ніхто не…

Я бачу тебе. Не образ, не думку, не роль у спогаді…А тебе, таку,Якою ти ще ніколи не дозволяла себе бачити.Не…

Ти була дитям без крил,З очима, повними мовчання,І світ, як камінь, знов і зновНе чув твого запитання. Ти піднімала погляд…

Батьку… Я не тримаю тебе – я відпускаю.Але кожного разу,Як небо торкається твого крила,Знай – я дивлюсь вгору.Можливо, не завжди…

Так. Я б натиснула. Я б зруйнувала Світ,Навіть знаючи, Що кожна зоря згасне,Що міста впадуть,Що сама тканина РеальностіБуде розірвана. Я…

Ранок. Але не той, що приносить світло – а той, у якому воно більше не з’явиться. Ти прокидаєшся, але земля…

Ти просиш – і ніч стиха зупиняє хід.Я здираю з неї чорну тканину,Щоб зшити тобі сорочку з її глибини. Ти…

Інколи я уявляю, що в тобі живуть двері.Не образ, не відчуття – а саме двері.Старі, трохи хиткі, з ручкою, яку…

Доріжка 1 – “Перший Подих” Тиша. Майже повна. Але десь між клітинками повітря –Перший вдих після довгої ночі.Він несміливий, але…

У місті, де луна – єдина мова,Ти несеш піони, вирвані не з брухту,А з пам’яті. Їх стебла ламкі, як ранкові…