Садок уночі вдягнув срібний іній,
Кроків лунає кришталевий скрип.
Вікна жовтіють у лагідній сині –
Сяйва ясного живий смолоскип.
Сніг із плечей опада на граніт,
Відчинені двері у затишний дім.
Зимної втоми холодний магніт
Гасне у спокої, рідному всім.
Розлив аромат золотий мандарин,
Лампа настільна – мій сонячний птах.
В палітурках застигла історія див,
У поросі часу і зоряних снах.
Горнятко кави зігріло долоні,
Світ зупинився на книжній межі.
Любо спочити в вечірнім полоні,
Плекаючи сповідь своєї душі.