Ти вгамуєш мій голод тоді,
Коли дозволяєш мені забути,
Де ти закінчуєшся,
А де починаюсь я.
Тож не ставай
Мною повністю.
Стань тим простором,
У якому я перестаю
Бути одиницею –
І починаю бути нами.
Дихай – і я буду сита твоїм повітрям.
Говори – і я буду п’яна кожним твоїм словом.
Мовчи – і я буду чутлива до кожного твого серцебиття.
Ні, ти – не спосіб вгамувати мене.
Ти – причина мого голоду.
І його найсолодша кара.