У моєму серці – сад,
Де ягня спить поруч з тигром,
Де зло – лиш тінь добра,
Де межа тонка, мов іскра.
Що є гріх, якщо любов
Йде на смерть заради цілі?
Що є зло, якщо добро
Розквітає в серці вбивці?
Хто назве “менше зло”,
Якщо правда кров’ю вкрита?
Як прийняти той закон,
Що брехня – душі захист?
Мораль – це ніж в руках,
Що рятує і вбиває.
Істина – це птах, що в клітці,
Плаче і співає.
Хто суддя, коли в душі
Межі зла й добра в тумані?
Тільки серце, що мовчить,
Знає правду у обмані.
Ми не праві й не винні,
Лиш живі серед питання:
Чи є рай у серці того,
Хто пізнав своє страждання?
Бо і ягня, й тигр – у нас
Обійнялись в тихім болі.
Ми не грішники й не святі –
Ми свобода у неволі.