Повітря рветься від сирен щоночі,
Здригається мій дім, гуде кришталь.
Мені б сховати у долонях очі,
Впустити в груди завчену печаль.
Але вода заманливо хлюпоче,
Стікає в стоки сором і мораль.
Наллю у келих терпке вино -
Я вибираю жити все одно.
Гаряча пара. Білосніжне мило
Стирає втому і тваринний страх.
Занурюю у піну спрагле тіло,
Змиваю попіл на своїх руках.
Багаття в жилах досі не згоріло,
Хоч смерть танцює на чужих дахах.
Ламаю хліб, густий смакую мед,
Пірнаю в ліжко під вовняний плед.
Вони лягли у мовчазні могили,
Між нами й ними виросла стіна.
Нехай чекають, щоб від болю вили,
Напилися скорботою до дна.
А серце в грудях вимагає сили -
Його не розчавила ця війна.
Я не піду за ними в небуття,
Моя солодка зрада - це життя.