Проза

Входячи у цей ранок, відчуй вагу кісток. Це твій єдиний якір. Змий з очей нічну сіль.…

Душі з таким апетитом не народжуються – вони проламують структуру буття. Вона не гостює в тілі.…

Протокол деконструкції реальності у восьми кроках. Термінальна сесія. Вихід не передбачено.

Кімната більше не кориться Евкліду. Прямі лінії стін м’яко схиляються до пульсу твого дихання, наче довколишня…

Я спала, але у сні не зникла. Я усвідомлювала себе не як тіло й не як…

Не кличмо Муз. Згадаймо тільки мить: над безладом Хаос – сліпий, розтерзаний і дикий – у…

Розкрий свої долоні. Відчуй вагу атомів, що зібралися разом на одну коротку мить, аби назвати себе…

I. Пролог Світ розділений не простором і не часом, а нечуттям. Людина пізнала себе мислячою, але…

У цьому п’янкому «цікаво» завжди криється небезпека, солодка, як кров на губах після вірша. Приходить без…

Перед тобою – безкрайній простір Світла, не яскравого й не сліпучого, а м’якого, мов білий туман…

Я прокинувся ще до світання. Світ був нерухомий, мов картина, яку ще не встигли зіпсувати дотики…

У цьому світі ти – художниця, що малює вітром на полотнах із ранкового туману. Твоя душа…