Поезія

Вона пірнає в глибину німу, Де зір згасає в точці небуття,І я не в силах розсікти…

Падаєш у вись на саме дно,Де срібний спокій замикає сфери.Зіниці пилом зоряним змело –Зірвалися для гностика…

В точній симетрії й суворій геометрії, час – лінійна незворотність. Не клич минулого, давно заснулого –…

Ми одягли цю плоть, немов тонку вуаль, Пірнули в людський гам, ілюзію і даль, Де правила…

Твій світ хитається, втрачає береги, Під плетивом судин – мале пташа Б’ється об лід кісток. Німа…

Коли на ниву, випиту в бою, Лягає ніч – мовчазна і бездонна, Ступає знов зажурена Мадонна,Туди,…

Любов – це остання лінія оборони, де Бог уже мовчить, а Свідок ще тримає небо. Напруга…

Ти прагнеш розпастись, розсіятись в прах,Згубитись відлунням у чужих голосах.Спинися. Відчуй: ти – опора і твердь,Тут…

Світло ріже очі. Стерильне. Біле.Тхне формаліном і запеклою кров’ю. На столі – м’ясо, що колись відгукувалося…

Розколовся розум – кришталь крихкий, Ріже зір сузір’ями розчерк стрімкий. Зоряна загроза! Залізо і зміст. Вектор…

Скляний вакуум тисне. Власний полон. Партер у чеканні на спокій і сміх. Як вірять вони у…

Розламаний хліб золотисто хрустить, Живиця бурштином стікає в долоні.Яка незбагненна осяяна мить –Життя закипає у кожному…