Вдивляюсь в аркуш: літери дрібні,
І лагідно прощаю їм оману:
Вони - мов відсвіт лампи на стіні.
Закину сіттю їх у плин лиману
І витягну хоч блиск кількох краплин,
Та й ті стечуть, коли на берег стану.
А решта - в мул, у темряву глибин:
Той запах снігу, сміх у сонній хаті
І погляд, тихий, як тепло жарин.
Записую. На столику в кімнаті
Один осінній, вже нічийний лист,
Що міг згоріти з іншими в багатті.
Він шелест втратив - та лишився зміст:
Прожилки є, а вітер не впізнає.
Слова - над прірвою канатний міст.
Черпаю море в жменю - не тримає,
Лиш сіль на пальцях. Піна - через край.
Вдихаю - і в мені воно зітхає.
Закривши книгу, просто відчувай.