Промінь шматує шибку випалює зіницю до мертвої крапки поки під шкірою гупає кипляча смола сліпий шмат м’яса невтомно жене її розгалуженими руслами у кожну шпарину жодного дозволу на цей дикий стукіт у вухах я хочу заклякнути стати холодною цеглою зупинити час але міхи грудей тріщать роздирають сперте повітря смокчуть кисень плодять ненаситні рої що зжирають світло вимагають ще поки пилинки повільно кружляють у сонячному стовпі над столом байдужий тихий танець а в пащі збирається гірка слина щелепа тіпається хрускає суглобом біля самого вуха нутрощі скручує хижий спазм сліпа утроба виє про плоть і зерно вимагає жертви моя рука чужа ніби відтята повзе по брудному столу вузли сухожиль хрустять під шкірою покручені пальці впиваються у черствий окраєць ікла кришать скоринку вичавлюють з ясен присмак іржі мішають із багнюкою горло давиться ковтає запускає м’ясні жорна висмоктує міць для нового нестерпного кроку тваринний закон б’ється у вологих дротах йому плювати що я воліла б вирвати корінь самої себе просто зараз чорні губки нутрощів жадібно віджимають отруту тиск б’є у скроні висвердлює кістку розриває судини роздуває вени до білого виття до сліпучого спалаху де немає ні думок ні страху лише цей невпинний пульс що товче мене зсередини поки за склом вітер ліниво гойдає гілку і світ продовжує свій порожній рух не помічаючи як я знову розідрала важкі повіки відчула сухий пісок на язиці зробила цей принизливий ковток води що крутить іржаві шестерні і волочить мою порожню шкаралупу в нещадне завтра.
Fragmentum II