Тривожна тінь вповзає у кімнати,
Стискаю зуби: як тебе сховати?
Ти не тремтиш - зі спокоєм в очах.
Кладеш малу долоню на коліна,
І бачиш, як здригається провина,
Ти колисаєш мій дорослий жах.
В тобі я пізнаю прадавню душу
З якою поруч я мовчати мушу,
І тихий сум таїться у думках.
Прощаєш все: зневіру та безсилля,
І ночі непроглядне божевілля,
Коли над нами обвалився дах.
Хоч маєш право на дитячі втечі -
Схилити личко у надійні плечі,
Та задля мене ти долаєш страх.