Темно. Фактура сажі і чаду.
Світ перетерся. Виходу – нуль.
Солодко пахне. Стіни осядуть,
В горло, у спогад, у цегляний мул.
Батько ковтає мовчанку: “Мине…”
Мати згасає на складі “Не…”
Дитяче “Ма-” застрягло у щілинах,
Там, де плоть переходить у глину.
Стеля вичавлює рештки вологи.
Паща панелі. Чорна знемога.
Часу немає. Пульс у скроні –
М’якоть жива в кам’яній долоні.
Лічать хвилини порожні гільзи.
Пил став мовою. Голос – залізом.
Небо – плита, притиснута низько.
Не відкопають. Смерть надто близько.
Один.
Два.
Т…
…
…