Він не прийшов... а місяць був такий ясний,
Сріблом повитий кожен кущик у полі.
Я так чекала... вітер ніс весняний
Його ім'я в далекій, марній мрії.
Я вийшла тихо, ніч була немов зітхання,
Тонке, прозоре, мов жива душа.
Моє чекання - тихе покарання,
Що знов мовчить, що знов мене трима.
Він не прийшов... і серце не спинилось,
І десь настав, як завше, мов ніщо.
Лиш в косах ніч, як спогад, залишилась,
Як те останнє, несказане "чого?"