Якби я могла тебе сховати в долонях -
Від сирен, від болю, від диму і снів...
Я б зіткала ніч зі спокійних безодень,
Щоб ти врешті почув: цей світ ще живий.
Ніби пелюстка, впало б забуття на вії,
І вже б не лякала тебе ця пітьма.
Бо хтось, хто береже тебе в цій стихії,
Прокладає шлях крізь страх і туман.