Зерно і попіл – тільки штрих картини,
Немає втрат у лагідній імлі.
І смерть – лише прозорий край тканини.
Лишає крок маля посеред глини,
І слід старечий тане у землі.
Зерно і попіл – тільки штрих картини.
Удар сокири, зведені хатини –
Для часу це лиш іскри у золі.
І смерть – лише прозорий край тканини.
Немає меж для вільної людини,
Хоч плоть її – пилинка на крилі.
Зерно і попіл – тільки штрих картини.
Нема журби, і жодної провини,
Що плинність розчиняється у тлі.
І смерть – лише прозорий край тканини.
Усе збулось. Крізь простори й глибини
Тримаю світ, мов квітку, у теплі.
Зерно і попіл – тільки штрих картини,
І смерть – лише прозорий край тканини.