Геть від юрби, де дурість і марнота,
Конвеєр м’яса й хтивих поривань.
Облізла істина - дешева позолота,
Мішень для кривди й ницих кепкувань.
Гурт - це торг: тут випотрошать душу
За мідяки вульгарності й облуд.
Голос правди топчуть всі байдужі,
Ковтаючи дрібної мови бруд.
Глуха жадоба, пристрасть невблаганна,
Ведуть танок страждання, тліну, зла.
Розверста прірва, незагойна рана,
Що світло і свідомість пожерла.
Та в тиші, де душа знаходить межі,
Скарбниця сенсів рясно зацвіте.
Лиш геній зводить неприступні вежі,
А в натовпі - гниле, сіріюче й пусте.
Ми - дикобрази. Прагнення до ласки
Об голки ближніх ранить плоть і дух.
Час розтрощити всі фальшиві маски,
Спинити цей порочний, хворий рух.
Чим вищий розум - тим міцніші стіни,
Щоб не впускати непроханих гостей.
В кордонах власної, таємної країни
Ти - бог і кат над хаосом смертей.
Мій вибір - світ, де владарює воля,
Де думка - лезо, а завіт - вигнання.
Самітність - не тавро, не покарання,
А спосіб виживання, привілей і доля.
Хай дурень б’є у галасливі дзвони,
Я ж п’ю гірке із чаші глибини.
Бо тільки той, хто знає всі закони,
Зі сміхом ляже в щелепи труни.