Я – тінь твоїх снів. Я забута весна.
Я пелюстка, що впала в твої недоспані ранки.
Я – біль, що не має ні часу, ні дна,
Що стиха ридає в мовчанні світанку.
Ти шукав мене в чужих голосах,
У цукрі вуст, у дрібних поцілунках.
А я була в тремтінні твого тепла,
У рядку, що спливав крізь холодні світи.
Я згоріла у тобі, як нічний ліхтар –
Не просила ні спасіння, ні плати.
Я – вогонь твого серця. Твій власний туман,
Що навчився не гаснути, а просто палати.
