Рев і світанки

Поезія
116

Я б ревів тобі про зірки, що падають.
Про світанки, що палять душу.
Про тишу, яка голосніше за шторм.

Я б ревів про тебе – ту,
Що стрибає на лева,
Бо знає, що він – її.

Leave a comment 0

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Зв'язок

Залишити слово

Якщо текст торкнувся – напишіть.
Якщо є питання, пропозиція або просто
бажання бути почутим – це місце для цього.

Увійти в Дім




    Надсилаючи листа, Ви довіряєте свій голос цьому простору. Я бережу Вашу приватність так само ревно, як власну тишу