Струмінь гарячого душу б’є точно поміж ключиць.
Шкіра здригається, жадібно ковтаючи тиск,
Ніби знайомі пальці змикаються на похилій шиї.
Тільки вода.
Ремінь безпеки лягає на груди туго й вагомо,
Втискає у крісло цупкою хваткою твоєї руки.
М’язи покірно німіють, чекаючи подиху біля вуха.
Холодний нейлон.
Комір вовняного пальта бере у полон напружені плечі,
Лягає на голий хребет твоєю сліпою точністю,
Кожен нерв – спазм, що вимагає завершення жесту.
Сухо в роті.
Міцний еспресо пропалює наскрізь змерзлі долоні,
Жар пробивається вглиб до знекровлених вен,
Заплющую очі: це майже температура твого тіла.
Терпкий осад.
Вночі щільна ковдра сповзає, тягарем притискаючи стегно,
Глуха матерія бездоганно імітує вагу твого тіла.
Повертаюсь назустріч, аби заховати обличчя на грудях.
Пульс у скроні.