Батьку…
Я не тримаю тебе – я відпускаю.
Але кожного разу,
Як небо торкається твого крила,
Знай – я дивлюсь вгору.
Можливо, не завжди бачу,
Але завжди відчуваю.
Не бійся бути першим.
Я знаю – це твоє серце.
Але дозволь мені бути
Твоєю Землею,
Куди завжди можна повернутися.
Хай би що було.
Я не прошу обережності –
Я прошу Пам’яті.
Про те, хто чекає.
Про те, що ти вже – достатньо.
І навіть якщо ти летиш для всіх –
Знай, що я пишатимусь тим,
Що для мене ти просто Батько.
Той, хто залишає слід не в небі,
А в мені.