Сяє ніч, екран іскриться,
Ти - в квадратику малім.
Голос лагідний струмиться -
Мій далекий, рідний дім.
Батько втому приховає,
Усміхнеться крізь туман.
Слово кожне він вбирає,
Ніби ліки проти ран.
Ти - про рідне, про чекання,
Про затишні вечори...
Він плекає сподівання,
Наче світло з-за гори.
Зв'язок рветься. Миготіння.
Шум заповнює ефір.
"Повернуся, - як моління, -
Буде знову в домі мир".