Ти прагнеш розпастись, розсіятись в прах,
Згубитись відлунням у чужих голосах.
Спинися. Відчуй: ти – опора і твердь,
Тут кожна клітина заперечує смерть.
Шорстка фактура. Реальність. Не сон.
Присутність у тілі – незламний закон.
Впивайся у воду – в глибінь крижану,
Стискай цю хвилину – важку і міцну.
Стань якорем в мулі, де тиша гуде,
Там гарт моноліту крізь ребра росте.
Ти – корінь, що рве полотно магістралей,
Зламавши хребти бетонних спіралей.
Пульсує зап’ястя – ритм боротьби,
Ти вищий за тіні й примарні “якби”.
Лишитись тут – найважчий твій чин:
Бути свідком буття без жодних причин.