На площі пахне цукровою ватою,
літо ллється лимонадним дзвоном.
Карусель летить строкатою зграєю
барв і вітрів – над щасливим краєм.
Коні блищать полуничним глянцем,
гриви іскряться, мов свято в долонях.
Сонце підкидає день високо, як м’яч,
щоб ми сміялись на теплих сідлах.
Музика сипле мармеладні крихти,
дзвіночки сяють кругами веселки.
Крутиться світ – і кожному радо
в’ється на щоках смішинка легенька.
Тут кожен оберт – бажання й персик,
серце підстрибує вище, до зір.
Навіть повітря здається солодшим –
ніжні підкови лишають жарини.
І поки вечір фарбує небесні краї,
лампи запалюють медовий вулик –
карусель шепоче: «Не бійся, мріє,
радість – це рух, якого не спинити».
