На площі пахне цукровою ватою,
літо ллється лимонадним дзвоном.
Карусель летить строкатою зграєю
барв і вітрів - над щасливим краєм.
Коні блищать полуничним глянцем,
гриви іскряться, мов свято в долонях.
Сонце підкидає день високо, як м'яч,
щоб ми сміялись на теплих сідлах.
Музика сипле мармеладні крихти,
дзвіночки сяють кругами веселки.
Крутиться світ - і кожному радо
в’ється на щоках смішинка легенька.
Тут кожен оберт - бажання й персик,
серце підстрибує вище, до зір.
Навіть повітря здається солодшим -
ніжні підкови лишають жарини.
І поки вечір фарбує небесні краї,
лампи запалюють медовий вулик -
карусель шепоче: «Не бійся, мріє,
радість - це рух, якого не спинити».