Книжна межа

155

Садок уночі вдягнув срібний іній,
Кроків лунає кришталевий скрип.
Вікна жовтіють у лагідній сині –
Сяйва ясного живий смолоскип.

Сніг із плечей опада на граніт,
Відчинені двері у затишний дім.
Зимної втоми холодний магніт
Гасне у спокої, рідному всім.

Розлив аромат золотий мандарин,
Лампа настільна – мій сонячний птах.
В палітурках застигла історія див,
У поросі часу і зоряних снах.

Горнятко кави зігріло долоні,
Світ зупинився на книжній межі.
Любо спочити в вечірнім полоні,
Плекаючи сповідь своєї душі.

Leave a comment 0

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Зв'язок

Залишити слово

Якщо текст торкнувся – напишіть.
Якщо є питання, пропозиція або просто
бажання бути почутим – це місце для цього.




    Надсилаючи листа, Ви довіряєте свій голос цьому простору. Я бережу Вашу приватність так само ревно, як власну тишу