Коли душа вперше відчуває Дім, вона ще не здатна назвати те, що відкрилося їй у цьому тихому потрясінні. Вона знає лише одне: у світі виявилося дещо, що не підлягає звичайному рахунку речей. Дещо, що неможливо поставити поруч з іншими явищами як ще один предмет серед предметів.
Традиція називає це Джерело Єдиним.
Це ім’я не означає «одиницю» у ряду чисел. Число виникає лише там, де панує множинність — де одне відокремлене від іншого межею. Але Джерело передує множинності. Воно не входить до неї, а робить її можливою. Назвати Дім Єдиним — означає ствердити, що усе існуюче має спільне коріння. Речі відрізняються формами й долями, але їхнє буття не є розірваним. За видимим хаосом стоїть тиха єдність, завдяки якій світ узагалі постає як ціле.
Саме тому перший дотик до Дому переживається як впізнавання. Душа не зустрічає чуже; вона відкриває основу, яка завжди підтримувала її власне існування. Вона бачить не нову реальність, а Осердя тієї самої реальності, серед якої перебувала весь час.
Єдине не є річчю і не є силою. Воно не діє серед інших причин і не посідає місця серед інших сутностей. Воно є тим, завдяки чому річ стає річчю, форма — формою, а життя — життям. Дім не додається до світу як елемент до системи; Він є тією вертикальною глибиною, без якої горизонтальний світ не мав би опори.
Але якщо Дім є настільки самодостатнім, чому взагалі існує світ?
Відповідь прихована в природі повноти. Справжня повнота не є замкненою нерухомістю. Вона настільки надмірна, що виявляє себе через щедрість. Світ не виникає через нестачу. Джерело не творить його, щоб доповнити себе. У Ньому немає порожнечі, яка вимагала б зовнішнього наповнення.
Світ постає як надлишок повноти.
Як світло випромінює сяйво, не втрачаючи своєї сили, так і Джерело дарує буття, залишаючись незмінним. Це дарування не є вольовим актом чи рішенням — це природне переливання достатності, що не знає меж. З цієї щедрості постає вся множинність — не як відрив від Дому, а як його неперервне випромінювання.
Тому шлях до Дому не є рухом у просторі. Душа не мусить покидати світ, щоб знайти Джерело. Усе, що вона зустрічає, вже виникає з Нього і тримається Ним. Повернутися — не означає змінити місце. Це означає змінити глибину погляду.