Шорстка долоня нишпорить у фліс –
Листа, що вчетверо складався вкотре,
Приніс дух дому крізь залізний ліс.
Розправив кут, де лінію розтерто,
Графітний контур тане на згині –
Тримає пам’ять пальцями уперто.
Вдихнув… він пахне небом і грудьми
Тієї, що чекає. Стисло горло.
Знайшов тепло у затишній тіні,
Де рідний дім із літер постає.
Забув про спуск і вказівний завмер,
Напруга в м’язах тихо віддає.
Він гладить ніжно зморщений папір…