Спалах. Тінню упав на розмоклу глину –
Безкровний двійник, мовчазний протокол.
П’ю легенями пітьму, терпку і полинну,
Ти ж завмер, обминувши сталевий укол.
Що, перекурим? Пляма на мерзлім бетоні
Не боїться контузій, не знає ваги.
Розпач пульсом удари вбиває у скроні,
Ти – лиш фантом. Тобі не потрібні боги.
Не зникай, коли магній згорить у задусі,
Як обвалиться неба важкий моноліт.
Ми віднині затиснуті в чорнім союзі –
Відбиток втоми, вичерпаний ліміт.
Пожартуй! Скажи: це всього лише сцена,
Де сутінь і полум’я ділять квадрат.
Ти не здригнешся. Постава смиренна.
Присутність відсутня. Повільний розпад.