У замках з повітря жили істоти без лиця. У кожному з них – частинка мене, У кожному – страх і надія: Незримі, але живі. Вони нашіптували імена, Яких я не пам’ятала, Та чомусь плакала, коли чула їх…
Зв'язок
Залишити слово
Якщо текст торкнувся – напишіть. Якщо є питання, пропозиція або просто бажання бути почутим – це місце для цього.
