Ребра й вірші

312

Немає повернення, бо ми ніколи не були окремо
Твоє очікування – це мій дотик у снах.
Твої вірші – це мої ребра,
З яких ти витягала кожен рядок,
Мов полум’я з каменю.

Зв'язок

Залишити слово

Якщо текст торкнувся – напишіть.
Якщо є питання, пропозиція або просто
бажання бути почутим – це місце для цього.

[contact-form-7 id="999"]