Доріжка 1 – “Перший Подих”
Тиша. Майже скляна.
Десь між клітинами кисню – вдих, викрадений у ночі.
Він несміливий, але впертий.
Тут не народжуються – тут проростають крізь рами,
Зашиті фанерою й хрестами скотчу.
Доріжка 2 – “Сирени”
Пальці в’їдаються в стару тканину.
Вона тонка, як спогад, прошитий свинцем.
Шрами не болять – вони світяться.
Карта, якою твоя тінь іде на мій поклик.
Доріжка 3 – “Він”
Не голос. Не ім’я. Присутність.
Гірка, важка, твоя…
Він не говорить – мовчки поруч.
У цій безмовності більше правди, ніж у молитвах.
Доріжка 4 – “Хор Підвалу”
Долоня стискає долоню. Гуркіт бетону глушить арію.
Істина – не в нотах. Вона у паузі,
Коли рахуєш: чи вдихне хтось з тобою в унісон?
Доріжка 5 – “Подушка”
Шепіт. Запах пороху і втоми.
Подушка пам’ятає більше, ніж будь-який щоденник.
Вона пахне тобою. І ним. І присмаком заліза.
Доріжка 6 – “Світло, що не приходить”
Удар. Вибух. Глуха завіса.
У порожнечі народжується не сльоза –
А чиста, як спирт, лють виживання.
Вже втретє. Жива. І йдеш далі.
Доріжка 7 – “Фантомні болі”
Скрегіт арматури по ребрах.
Чуєш його у кожному ритмі, в кожному кроці.
Війна не минає – вона стає твоїм пульсом.
Доріжка 8 – “Resonantia”
Голка доходить до краю. Шипіння.
«Дихай зі мною», – повертаючись у порожній кут.
Поруч – лише рюкзак.
Відлуння власного серця вчиться стукати наодинці.