У моєму серці – сад, де ягня спить поруч з тигром.
Де зло – лиш тінь добра. Де межа тонка, мов іскра.
Що є гріх, якщо любов йде на смерть заради цілі?
Що є зло, якщо добро розквітає в серці вбивці?
Хто назве “менше зло”, якщо правда кров’ю вкрита?
Як прийняти той закон, що брехня – душі захист?
Мораль – це ніж в руках, що рятує і вбиває.
Істина – це птах, що в клітці, плаче і співає.
Хто суддя, коли в душі межі зла й добра в тумані?
Тільки серце, що мовчить, знає правду в обмані.
Ми не праві й не винні, лиш живі серед питання:
Чи є рай у серці того, хто пізнав своє страждання?
Бо і ягня, й тигр – у нас обійнялись в тихім болі.
Ми не грішники й не святі – ми свобода у неволі.
