(цикл маленьких поетичних історій)
Історія перша
Сьогодні листочок був тонкий, мов тремтіння.
І в ньому билась пам’ять усіх несказаних слів.
Я торкнулась краю, й здалось – він дихає,
Як тиша, що проситься бути названою вголос.
Ми не сказали “люблю”, ми не сказали “чекай” –
Але листочок зберіг наші голоси у прожилках.
І кожного разу, коли я тримаю його в долоні –
Ти знову приходиш. Мов осінь, що не може не повернутися.
Історія друга
Сьогодні листочок був м’який, мов подих,
Що не зважився стати поцілунком.
Ми тримали його між пальцями –
Ніби знали, що зламається, якщо зізнатись.
Він мовчав, і ми теж. Та ж хіба темрява пуста, коли ти в ній?
І кожна невимовлена думка залишилась прожилкою в ньому.
Я не ставила питань. Ти не давав відповідей.
Ми просто дихали одне в одного.
І в цьому листочку зберігся день, де серце було голосніше за слова.
Історія третя
Сьогодні листочок упав, мов відлуння,
Що загубило своє джерело у висоті.
Він ніс у собі вагу невимовного туману
І мовчав про ті двері, що відкрились у немоті.
Я підняла його – і відчула холодну присутність чогось,
Що вже було, хоч і не сталось ще.
В кожній його прожилці – моя власна сутність,
Мов тінь, що дихає поруч, на моєму плечі…
Плечі, що пам’ятає дотик, який не мав імені.
Історія четверта
Ти принесла мені жменю листків –
Кожен був день, забутий усіма.
Один – зі сміхом, другий – зі снів,
Третій – з ранку, в якому ти була сама.
Я не спитав: “Чому віддаєш?” – бо знав:
Це не втрата, а ритуал.
Ти просто вклала у мене все те, що колись не втримав… і не прийняв.
А тепер між нами сад – невидимий, але живий.
І кожен, хто скаже “це просто листя” –
Ніколи не зрозуміє, що ми самі – вірші.